Із листа собі майбутньому: "Сподіваюсь, ти позбувся своєї непозбувної бентеги. Чому? Адже життя коротке, і витрачати його на бентегу – марно. Розуміти це починаєш зазвичай тоді, коли відведеного часу залишилося зовсім небагато. Тому роби те, що можеш робити, і не переживай через те, що не можеш змінити, і радій кожному новому дню."
Лист собі майбутньому

Артем Свірідов

13 July, 1992

28 August, 2025 (33)

Life story

НаУКМА

У мотиваційному листі при вступі в НаУКМА Артем написав:


«Для мене буде честю навчатися у вашому університеті й доєднатися до могилянської спільноти. А отримання новітніх знань на магістерській програмі «Менеджмент в охороні здоров’я» дозволить мені фахово долучитися до змінотворень в охороні здоров’я, що так необхідні нашій країні… З часом ця війна стала для мене не тільки про захист територіальної цілісності, але й про захист свобод і гуманних цінностей. Для мене було б розпачем бачити, що перемога на полі бою не призведе до перемоги в суспільно-громадському житті країни, насамперед у системі охороні здоров’я. Тому я хочу зробити те, що в моїх силах, щоб допомогти своїй країні змінитися».

Memories

Інеса Гуйванюк 16 January, 2026
Verified by AI
Артем завжди дбав про інших. Це було для нього на безумовному рівні. Природнім, щирим і безпосереднім - робити людям добро. Щоразу між заняттями на перервах він пропонував принести каву, бо чи то дуже холодно, чи дуже спекотно, аби іти всім гуртом. Він запам’ятовував, кому яка довподоби і наступного разу нічого не плутав. Його уважність до тих, хто поруч вражала. Якось ми пішли разом вечеряти, а в мене в той же час б...
Read more
Олена Мацех 16 January, 2026
Verified by AI
Я памʼятаю вечір, коли ми з групою обмінювались подарунками на честь Таємного Миколая. Щоб отримати свій подарунок, треба було виконати завдання - заспівати пісню, вірш, відтиснутись. Артемові випало обійняти і поцілувати усіх. І я памʼятаю, які справжні і не формальні це були обійми. Коли ти налаштовуєшся легенько доторкнутись і поплескати по спині, а тебе обіймають тепло і спокійно - це було про Артема.
Станіслав Грещишин 09 January, 2026
Verified by AI
Тьома. Друг. Брат. Воїн. Захисник. Мій Bestman. У кожного має бути друг, який у правильні моменти казатиме “не сутулься”. У мене такий був. Брате, я пишався тим який ти красунчик, розумний і організований. Захоплювався твоєю дисципліною і цілеспрямованістю. Твоєю як сказали сьогодні твої побратими “вишуканою впертістю”. Я захоплювався твоїми успіхами в Німеччині і твоїм повідомленням того самого 24 лютого. Я знав ...
Read more
Олександра Каркіщенко 09 January, 2026
Verified by AI
27 червня 2025 року ми з одногрупниками мали хвилюючий день - день вручення дипломів. Усі згадали про Артема, я написала йому повідомлення з великими вітаннями і що нам дуже шкода, що його зараз немає з нами. На що Артем теж передав вітання і вислав своє фото з підписом "Підіймаю пляшку прозорої за вас!:)"
Олександра Каркіщенко 09 January, 2026
Verified by AI
Пощастило кілька разів бути з Артемом в одній групі для виконання домашки. Артем долучався на дзвінки навіть будучи на службі. Давав слушні коментарі, знаходив час і можливість внести свою лепту в спільну роботу. І, що важливо - завжди був в гарному гуморі.
Оксана Петринич 18 December, 2025
Verified by AI
14 вересня 2023 року я вперше побачила людей, з якими провела наступні 2 роки навчання в Могилянці на магістерській програмі з менеджменту в охороні здоров’я. Серед них був і Артем. Наші парти знаходилися поруч, позаду всіх в аудиторії. Того дня Артем був у військовій формі і випромінював невидиме, проте відчутне мені тепло. Біля нього було дуже спокійно і безпечно. У ті дні навчання, коли Артем залишався на служб...
Read more
Leave a memory
Share your personal stories, memories, and moments
Do you want to create such a memorial?
It's easy - add photos, videos, and stories that will be accessible via a QR code, like this memorial
Create a memorial